***

встань  обабіч  дороги,  не  тривож  мої  сни
я  і  так  тебе  не  бачила  у  них
нехай  вітер  ворушить  твоє  прекрасне  волосся
твої  завитки  каштаново-горіхових  лісних  кучерів
щасливого  жителя  лісних  карпатських  прерій
нехай  твоя  лагідна  шкіра  сяє  під  сонцем
цей  бронзовий  скарб  і  молочний  солод
твоя  чудесна  посмішка  ні  з  чим  незрівняна
ні  з  налитими  сонцем  лугами,  
ні  з  шовковим  атласом  суконь  рожевощоких  юнок
тільки  з  темними  скелями,  камінними  сходами
важких  присмеркових  будівель
де  ходять,  перешіптуючись  молоді  чародії
і  монахи  в  темних  довгих  рясах
і  чаклуни  з  таємничим  своїм  багажем
другий  твій  усміх  як  сяюче  ранішнє  сонце
у  гарячу  літню  пору,  що  пахне  травами  і  молоком
як  веселкова  посмішка  і  п’янка  трава  на  лугу
що  відчувається,  ніби  це  ми  разом  там  в  дитинстві
разом  назавжди,  залишені  там  всіма
невмоготу  напитися  один  одним  і  нашим  сумісництвом
о  благі,  прекрасні  літа,  що  тільки  в  маренні  прийдуть
як  сніп  колосся  і  безхмарний  сніжний  ранок
як  подих  і  серце  гір

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2017
автор: Cilirin Ольга Корчинська