Перші кроки, ну й морока —
Під ногами, ніби лід.
Щось штурхає в спину, збоку —
Підхопить встигає дід.
І зітхає Тьомка важко:
Треба видумати щось.
На коліна став і рачки
Він побіг, а не поповз.
А до цього часу навіть
Повзати й не думав він,
Генетична, мабуть, пам'ять
Вибиває клином клин.
Стільки радості: до столу
Шлях здолав він залюбки,
Дотягнувсь до телефону
І хотів з ним утекти.
Не вдалось, бо зразу ж мама
Іграшку дала взамін,
Ніжно Тьомку цілувала:
Ой, який дорослий син!
Пра і баба, й дід всміхнулись:
Ось тобі і перший крок.
Мов в минуле повернулись:
Так робив Андрій, внучок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741552
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2017
автор: Радченко