Я відчуваю, як життя летить:
Мов трійка, що несеться сніжним полем.
Давно збагнув: життя – це дивна мить,
Де у вінку дні радісні,і з болем.
Я хочу кожен день запам’ятать,
І так прожити, мов цей день останній.
І хочеться не повзать, а літать,
І відповідь дать в головнім питанні:
Для чого я живу і як я жив,
Що встиг здійснити, що не зміг зробити,
Чи тлів ледь-ледь, чи полум’ям горів,
Чи встиг я Бога ласку заслужити?
На відповіді часу в нас нема,
Все біжимо, все поспішаєм, друзі.
Ось знов минула в мить одну зима
І весняні пробились квіти в лузі,
У небі гуси радісно летять,
І забуваєм про роки минулі.
Прискорено серця в нас стукотять.
І знов себе ми юними відчули.
То ж бережіть життя – чудову мить,
Яку людині Бог надав в дарунок.
Йому служіть, любіть, дітей ростіть,
Працюйте, честю завжди дорожіть,
І в цьому сенс життя, і порятунок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741741
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 12.07.2017
автор: Валерій