Генерал-губернатор Києва Іван Фундуклей боровся з корупцією
по-своєму – він зі своєї кишені доплачував гроші співробітникам
міської управи та вартовим, аби ті не брали хабарів.
А ви б змогли, як Фундуклей –
Своє віддати задля справи,
Облегшувать життя людей,
Добро ростити, наче трави?
А він так міг, мер-генерал,
Що із купецького зріс тіста.
Манив його не карнавал,
А розквіт ввіреного міста.
Син мільйонера й мільйонер
Не прагнув споживать над міру.
Був власником простих манер,
Твердого слова, честі й віри
З дитинства всяку працю знав.
Хоч знатний був – не зазнавався.
Він скромність у душі плекав,
Про бідних, хворих піклувався.
Андріївський узвіз покрив
Бруківкою під вітру шуми.
Фонтан уперше спорудив,
Будинок для міської думи.
Освіту в місті розвивав,
Культуру, книгами займався.
Гімназію облаштував –
Жіночу – хто хотів, навчався.
Ув’язненим облегшив кут.
З корупцією теж боровся.
Хоч грек – любив вкраїнський люд.
Хай нині б отакий знайшовся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741748
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.07.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)