…цукатами…

Вона  йому  пахла  –
кавою,
медом,
цукатами...
Була  його  –  
ранком,
сонцем
і  небом  зоряним.
Щодня  говорила:  
«...Я  завжди  тебе  кохатиму...»
Сьогодні  мовчить
і  погляд  відводить  в  сторону.

Вмикається  вечір.
Із  вулиці  плаче  скрипкою
мовчання,
що  пахне  зараз
дощем  непроханим.
Проте  він  із  нею,  
насправді,
як  голка  з  ниткою.
...У  завтра  крізь  ніч  
новими  
назустріч  
кроками.

...Під  ранок  розбудить  її,
ставши:  
кави  запахом,
медовим  цілунком,
шовком  чуттєвих  дотиків.
І  зорі  в  долонях  стануть
цукатами
заново...
На  струнах  дощу  й  веселки  –
кохання  дзвоники.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2017
автор: Бойчук Роман