Віримо в те, що бачимо…

"...Бога  я  дійсно  не  бачив,  але  я  багато  оперував  на  мозку  і,  відкриваючи  черепну  коробку,  ніколи  не  бачив  там  також  і  розуму  й  совісті  там  теж  не  знаходив..."
Лука  (Войно-Ясенецький)

Ти  скажеш,  що  не  бачив  Бога?
Але  й    хірург  не  зрів  думок…
Не  бачив  совісті  у  мозку,
Що  б  загорнулась  в  завиток…

Чому  ж  ми  вірим  лиш,  в  що  бачим?
Тоді  повірте,  що  зима,  
Якщо  спадає  сніг  на  землю
 У  час,  й  коли  прийшли  жнива…

Повір,  що  сонце  спать  лягає
Отам  за  гору  вдалині,
А  не  пішло  світити  й  далі
На  другій  стороні  землі…

Повір,  що  місяць,  як  підкова
Висить  чомусь  у  небесах,
Чи  хмари  впали  з  водопадом
І  розчинились  у  річках…

Повір  ,  що  небо  червоніє,
Бо  хтось  його  розфарбував,
Повір,  що  сам  прийшов  на  землю,  
А  не  Господь  тебе  прислав…

Я  ж  вірю  в  дощ  і  в  зорепади,
У  шторм  на  морі,  шум  в  горах…
Та  вірю,  що    є  Воля  Божа,
Не  захлинутись  щоб  в  гріхах…


То  ж  не  шукаю    музиканта,
Що  в  телефоні  заховавсь,
Не  буду  світлячків  скликати,
Щоб  підсвітили  циферблат…

Умію  розділяти  в  світі
Матеріальне  й  неземне…
Тому,  можливо,  реалістка,
Хоч  творчість  у  мені  живе…

Я  не  хамлю,  а  тільки  правду
Кажу  у  вічі,  не  тайком…
Хоча,  можливо,  й  ображаю,
Тих,  хто  за  спиною  з  кийком…

Молитимусь,  як  завжди  далі,
Не  зневажаю,  не  клену…
Господня  ж  Воля  нас  розсудить
Та  висушить  гірку  сльозу…

13.07.2017
#поезія_Іванна_Осос

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741812
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.07.2017
автор: Lilafea