не впізнавай її
риси
у натовпі
просто вже досить
навіщо
вона тобі
лоскіт
волосся
і пасма гранатові
вся геть тонка
світло наскрізь
тече
.
складно настільки
аж вголос
не вимовиш
знову міняються
правила
вимоги
знову балкони і сни
і периметри
позамикає
долоні
ключем
.
вона
всі любові
трактує по-своєму
цілунки і дотик
осібно засвоює
те що дається
хай важко
подвоює
часом до млості
часом ущент
.
ходить
по контурах
вікон прочинених
мислить
від наслідку
аж до причини
і
відцвітаючи кожним
мужчиною
ковтає повітря
наче абсент
…
не впізнавай її
в ніч на купала – бо
літо осушує
збігів бокали
де
кінчики пальців
як пазлики
вдало і
дивно і затишно
добрий контакт
.
тоненьких зап’ясть
незабудки-обітниці
хай квітне далі
якщо врешті квітнеться
не впізнавай її
хай собі світиться
теж засвітися
і хай буде
так
11-12.07.2017 ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741877
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2017
автор: Рені