Хочемо квітів
з немолодого дерева отримати,
але не знаємо,
чим обернеться цей запал.
У моїй Душі
сталася страшна біда,
особиста Доля рухнула,
але вірю,
як після дощу,
світить ясно сонце,
загляне і до мене
ясний промінець у віконце.
Іноді здається,
що Життя зупинилося,
але вірю в його силу і милість.
Напевно довго живу,
раз тверезу голову маю,
але нехай мене також розбурхують -
світло місяця і запах вечірньої пори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2017
автор: Svitlana_Belyakova