Ми — люди лиш тому, що нас Господь
Наповнив милосердям променистим.
Та вмре воно, якщо їмо ми плоть,
Своє життя підтримуючи вбивством.
Природну людськість нашу знищить це,
І ми побачим в дзеркалі звірине,
Вигодуване трупами лице
Чудовиська уже, а не людини.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742090
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2017
автор: Петро Рух