Ні слово, ні дія - не діють
В надії надію втрачають
Чи хтось ще так віддано мріє
Хтось мріє, та я їх не знаю...
Зникаю і сотні зникають
Тікають години з думок
І з твого обраного Раю
Не хочу я чути чуток
Червона стікає на нерви
На серці холоне червона
Валетом нежаданим черви
Та поки іще без корони
Тобі ж королі до вподоби
Шаленства зникають тони
Всі ми ще святі у утробі
Та грішними роблять роки
І сил докласти не бажаєм
Аби найкращими лишитись
Для тих, хто був бажаним Раєм
Дозволивши собі втомитись
І впасти десь на пів шляху
Не змігши встояти на рівних
І ось ще мить і суть твою
Окроплять болем люті ливні
На диво, виживаєм ми
Хоча так боляче буває
На цьому світі мудрі ті
Хто в болі ще добро тримає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2017
автор: Володимир Ромен