Дай мені той промінь ,
що осяє теперішню тьму .
Забери із серця гомін ,
котрий сіє журбу .
Відчини до світла дорогу .
Навстіж словами обпечена .
Забути хочу тривогу .
Чи бути сліпою приречена ?
Ці зливи без кінця .
Накопичений болю пісок
не дає мені справжнє побачити .
Знову марний урок ...
Дай мені !
Те , чого насправді не вистачає .
Я прийму гіркоти ще ковток .
Чи себе не втрачаю ?
Час тягне вперед повідок .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2017
автор: БЕЗ