Що ж, хоч на мить, та вдалося вирватися. Втеча не вважається втечею, якщо повертаєшся. Нехай це буде просто спроба. Що б там не диктував стукіт коліс - я повернуся. Знаю. Знаю, що повернуся. Мить пролетить, залишивши за собою шлейф спокою, та і він з часом зникне. А я. Знаєш, я змінилася. Тепер мені не потрібна мить. Тепер у снах ввижається лиш вічність. Уже вдосталь назбиралося уривків, секунд. Я колекціонер, якому до чортиків набридла його колекція.
Та і що? Лиш на мить вдалося оминути ці кляті перегони із часом. Можливості, обставини, естафета вбий двох зайців отримай ще трьох. Насправді все просто. Все настільки просто, що єдиний вихід - з головою пірнути у власну складність. А там десь хвилин за 10 до прибуття залишається одне питання - чи це саме те місце, в якому так прагнеш опинитися?
Так. Раптово і довгоочікувано водночас, проте ліс, гори, повітря, небо - саме та втеча, яку я так хотіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2017
автор: nastia0