Просто дихайте, просто побудьте зі мною живими,
Сперечайтесь зі мною, тривожте, хвилюйте живіть,
Мої дивні, шалені, недосконалі й мінливі,
Ви триваєте, тож мій не має закінчення світ.
Я колись вимагав від вас, мабуть, всього забагато,
Наче ви вже надлюди, просвітлені, просто боги,
А тепер про єдине-одне я прошу: не вмирайте,
Усі інші недоліки з легкістю можна простить.
У вас більше життя - і у мене вже більше енергій,
Ваші подихи кисню легеням моїм додають.
Це любов проявляє закон досконалих симетрій,
Ви живете десь там - мою душу вкрива перламутр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742262
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.07.2017
автор: Віталій Стецула