Війна..
ЇЇ не чекали й не кликали в гості,
Вона завітала сама:
Під звуки "Градів", із почуттям злості.
Забрала життя у людей,
Які ще хотіли на світі цім жити,
Трудитись хотіли які,
І добре щось для когось зробити.
Сім'ю завести, або ж
Сказати дружині як сильно кохає
ЇЇ чоловік, що в ту мить
На фронті війни, десь там помирає.
Усе зруйнувала вона:
Жорстока, безжальна, страшна й неминуча.
Вона, мов пекельна орда,
Що тягне у прірву, знущається, мучить.
Вона, як сонце палке,
Пече, обпікає, вбиває від спраги.
Як море, в якому будь-хто потонути зможе,
Не вміючи плавать
Вона, мов чиясь чорна тінь:
Зажурена, темна й не має обличчя,
Як демон прийшла з потойбіччя,
Посіяла протиріччя,
Щоб знищити ряд поколінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742415
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 17.07.2017
автор: Тетяна Магеровська