[i]«Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий, як невтоленна спрага…»
Ліна Костенко[/i]
Не зважуся торкнутися руки.
У плин думок свою, несамовиту,
Я не зроню, як краплю на піски.
Без мене Вам – простіше, мабуть, жити?
Ожинами – заплетена межа.
Пішли Ви в безвість, щоб не повернутись.
Та крізь колЮчки тягнеться душа,
Щоб хоч слідів останніх доторкнутись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2017
автор: Livoberezhna forever