Ми — янголи, що грішниками стали.
Гріховність стяла наші білі крила
І шарами непробивної сталі
Вона серця чутливі наші вкрила.
Любов, що всіх єднає нас із Богом,
Гріховність наша в хіть перетворила,
Від щастя не залишила нічого —
Спотворила його в утіху тіла.
Гріховність — це синонім егоїзму,
Що обертає янголів у зміїв,
Що гірше будь-якого катаклізму,
Що все перетворити в пекло вміє.
Тож егоїзм — єдиний гріх у світі,
А наслідок його — всі інші вади,
Тому найголовнішим у освіті
Є безкорисливість в нас розвивати.
Мета освіти — щастя — те, що може
З'явитися лише у чистім серці.
Якщо ми егоїзм не переможем,
Нам не відкриються у щастя дверці.
Як егоїзма сталь у нас розтане,
Розквітне щастя скрізь у світі цьому,
І Божими ми янголами станем,
Щоб зрештою вернутися додому.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742520
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2017
автор: Петро Рух