Гонор голову ламає,"куций" бере душу,
та провадить її грішну,на вічною муку.
Гроші,золото,камінці-гонорится тіло,
а душа як та солома,на попел згоріла.
В зубах кістка,кров на руках-нічого нечуєм,
тілом богато живемо-душею існуєм.
Чи то рано,чи то пізно-спливе гріх до верху,
не соваєш гріхи свої,за брендову одежу.
Не завідуйте богачам,бо не має чому,
бо своїми учинками,не служать ті Богу.
Ну а завість,вашу душу за них убиває-
душа паде вниз,до пекла-людина й не знає.
Ми живімо по молитві-даш нам Боже днину,
хоч у злиднях,хоч в богатстві-треба буть людинов.
Зате,що в житті ми маєм-дякуєм,всі Богу,
бо спастися,усім грішним-дає Господь змогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742718
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2017
автор: Бабич