***

Було  так  страшно  коли  він  приходив
В  черговому  сні  на  п'ятницю.
І  в  кожному  з  них  були  сходи
Й  потреба  кудись  повертатись.

Солоні  обійми  і  змучені  руки,
Не  сильні,  крихкі,  непідйомні.
Я  чула  надчітко  і  біль  і  стукіт,
І  кожен  найслабший  гомін

Холодного  голосу.
Ніч,  перші  полоси  -  
Я  бачу  там  свої  рядки.
Я  в  сні  напивалася  вщент  його  голосу.
І  знов  прокидалась  ні  з  ніким.

Не  білені  стіни  глухої  кімнати
Розділені  смугою  лампи,
В  якій  можна  довго  когось  чекати
І  вже  безнадійно,  насправді.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742737
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.07.2017
автор: Ірина Гнатюк