Що та крапля, коли скоро злива?
Сльози Бога в пригоршні збирай.
Непідсудний, як ворота в Рай
Відчинились... хай собі глумливо
Сірим хтось замулить виднокрай,
Бо душа, чи щось взамін, - вразлива.
Що той глум, коли брунатним соком
Вишні налилися на гіллі?
У росі купаються джмелі,
Можуть і вкусити ненароком...
Як серця холодні і малі,
То й біда на них накине оком.
Що там ті образи, коли голос
Навздогін лоскоче?.. не збагнеш,
Чи то сон, чи ти скучаєш теж
Так, що й світ коцюрбиться навколо?
Не нанижеш пам"ять, не зітреш, -
Дві душі звінчали видноколом.
Спрага прокидається спроквола,
Що та крапля? - падай, не бентеж.
18.07.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2017
автор: Ліна Ланська