Знов ранок із ночі у день мене кличе,
Запалює подихом гніт каганця.
Над озером чайка кружляє, кигиче.
Качата у хвильках купають тільця.
Горобчик співає - так дзвінко, завзято.
На крилах метелик шмат світу несе.
Овали кладуть у дворі ластів’ята.
Автівки пихтять, оживилось шосе.
Танцюють під музику вітру ромашки.
У жовтих вінках чорнобривці малі.
Дивлюся на це, тягну каву із чашки.
Втішаюсь. Чим гірше у нас, як в Балі?
А небо бездонне бузком голубіє
Повітря – дозріле солодке вино.
І в ріст, як гриби під дощами, надії –
Цей світ для добра, переможе воно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742791
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.07.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)