Тебе, мов небо горлиця, кохаю,
Як вітер трави у ранкову мить.
Слова жадливо з уст твоїх вдихаю,
Від них мене і шпилить, і штормить.
Та прагне світ чуття з душі зігнати,
І час йому підмогою у цім –
Рубають поміж нас мости, канати,
У кожного сокира у руці.
І хай очима хижими блискочуть.
Над труднощами нашими регочуть,
Поборю страх усякий я і кпини –
Незгасний серця мого ти огень,
Беззірній ночі ясночолий день,
Солодкий сон після важкої днини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)