Ти хочеш злетіти? А сили немає й повзти.
Ти хочеш піднятися-топчуть, як вшей з кошенятка.
Не просиш нічого. Та з Богом ти завжди на ти.
В дощах і багнюці потрощені твої крилятка.
Ти хочеш літати? Людина-не Янгол. Ходи!
Вставай. Ну, підводься. Ще трішечки... Вистачить сили...
Життя - як пустеля. Потрібно б горнятко води.
Потрібно... Потрібно... Щоб просто до неба любили!..
Коли вже ні крил, ані сил, ні бажання повзти,
Коли всі дощі твої крила в багнюці змішають -
То знайдеться той, хто на руки візьме. Ти пливи
До неба руками. Бо мрії Вас двох там чекають...
Найкращих у світі найкращі з найкращих кохають...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2017
автор: Відочка Вансель