Це приручення простору,
це ув*язнення обрію.
Місто.
"Урбаністика" -- слово, що ранить піднебіння,
хмарочоси, що ранять небо.
Панельні будинки, сірий сигаретний дим, що
викликає сухий кашель,
викликає алергію на:
шерсть, пилок, органічне й неорганічне життя.
Я люблю міста за те, що простір тут
потрапляє в турбулентність.
Від площ, вулиць і майданів.
Стає складною до непередбачуваності
його гідро- та аеродинаміка.
Простір підганяє, крутячи турбіни часу,
годує будинки електрикою.
Час в місті зношується і розтягується,
мов стара футболка від нелагідного режиму прання.
Тому як можна звинуватити місто в споживанні?
Нарікати на одноразовість речей,
коли сама субстанція життя завжди одноразова?
Мов пластик.
Час зношується, мов футболка,
все більше електрики та порошку потрібно
для того, щоб вона набула "як новий" білий колір.
Все більше електрики потрібно для того,
щоб оживити Франкенштанйна.
Але все зупиняється через пробки,
що вибило під час короткого замикання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2017
автор: La_Ra