Стукіт стихав, пустий перон остався,
Неначе і нікого на було…
Світивсь годинник, в смуток одягався,
Лише одне життя на нім жило.
Його всі знали вже багато років,
Окремих він стрічав і проводжав,
Проте додому він не брів допоки,
Останній дзвін з перону не звучав.
Сліпий господар на пустім пероні,
Ще не старий, але чомусь сліпий.
Брав хліб із рук, лизав комусь долоні,
Цей пес для всіх, здавалось, був святий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742910
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.07.2017
автор: Віталій Назарук