Дожилася, мої проблеми
не потрібні нікому,
і я це добре знаю.
Навіть сама втекти від них
бажаю, жити по-новому
себе привчаю.
Важко, якщо чесно,
війна, вона ж, як клеймо,
сподіваюся дасть Бог сили,
зітру з лиця Землі його.
Звичка увесь час
виправдовуватися добиває,
я її в душевних муках
втопити намагаюся.
Хочеться змінити Життя
на краще.
Потрібний політ Душі,
а "гирі" на ногах
тягнуть назад -
агресія, наївність,
егоїзм і інше.
Тільки їх зживши,
Душа з польотом дружить.
Вчуся володіти собою,
не падати духом.
Адже, Бог дає стільки випробувань,
скільки Людина може винести.
Що це дуже важко,
сама знаю, на своїй шкурі випробовую.
Люблю свою Батьківщину,
захищаю, присвячую їй увесь свій шлях,
адже знаю,
що безрідні довго не живуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742920
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.07.2017
автор: Svitlana_Belyakova