А в очах ще й досі потоп і негода,
непідкорена буря, що прагне жалю.
І якась божевільна блакить-насолода,
непідкупно купує мене. Чи може я сплю?
Задрімну на канапі з бокалом вина,
що розлилось дурманом у мої думки.
Та жене корабель вперед, хоча й мілина
затягує вниз, найкращі рядки.
© #КорицяМедова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2017
автор: Кориця Медова