Ніч, я тебе не люблю - холодна, самотня.
Ти, як злочинниця, стежиш за мною,
відносиш сили геть, осоружна,
нічим не можеш мені допомогти.
Ніч норовлива і довга.
Та де ж той ранок вже,
коли пахне жасмином у вранішній росі.
Ніч, як мені з тобою важко,
ти подруга смутку і печалі,
навіщо мене з тобою повінчали.
Я твоїх ночей нахлебталася сповна.
Поринула в сльози, подушку стискаючи,
на себе зла і на нього,
на весь Світ в цілому.
Ніч, я у тебе під постійним прицілом.
Хто винен?
Ніч лукава, впусти у свої межі,
адже для серця мрії немає перепонів.
Не смійся над любов'ю, не ховай стежини
надії ніжної, в місячну пору сніжну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743146
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2017
автор: Svitlana_Belyakova