[i](Присвячується одній скромній медсестричці (ХК) [/i]
До Тебе я крізь час і простір лину –
Кохання в серці тліло всі ці дні.
Розлуки вкотре скуштував полину,
Холодні зорі мерехтіли у вікні.
Мене Ти попросила не писати
І видалити всі Твої світлини.
Продовжував я мовчки сумувати
І думав, що знайшов Тобі заміну.
Навіщо вигадав собі нове кохання?
Його в спокусі прагнула душа…
В її очах побачив сподівання,
Та з висновками надто поспішав.
Дізнався, що у неї хлопець є…
Мені про свого теж Ти натякала?
Лиш подруги оточення Твоє –
Його в мережі Ти не «показала».
Пробач мені «закоханість» мою,
Що я спокусі з відчаю піддався.
Тебе і досі щиро я люблю,
Хоча у почуттях і сумнівався.
В facebook і Іnstagram знайшов Тебе –
В очах побачив ніжність незабудок,
Червоні квіти й небо голубе
Підкреслили Твій ледь помітний смуток.
Наважився просити я пробачення -
Дозволь мою загладити провину.
Усе ще сподіваюсь на побачення –
До Тебе я крізь час і простір лину…
© S.Nemo
23.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2017
автор: Finist