А що як він мене покине? Стомиться чи йому набридне і він мене покине? Ні! Він не зможе, ми ж стільки років разом, стільки бачили, пережили... Але таких як я хоч греблю гати, молодших, гарніших... Але він так не вчинить, бо звик до мене, я стала частинкою його життя. Навіть після того прикрого випадку, коли я, хоч і не з власної волі, покинула його знайшов і повернув. То невже покине зараз? Страшно, як страшно... Чому так трапилось, чому я зараз в такій ситуації? Може це через мою зайву вагу?
Він йшов по тротуару, але раптово спинився щоб витерти рясний піт, що вкрив його чоло.
Все! Це кінець! От зараз він мене і покине!
Та він просто перепочив декілька хвилин і бережно взявши її на руки поніс далі. Поніс свою улюблену валізу, хай навіть і з відірваною ручкою, валізу в якій знав кожен закуток, кожну потаємну кишеньку.
А ручка? А що ручка, вдома він обов'язково все полагодить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2017
автор: Ірин Ка