Ми з тобою близькі як синоніми,
І ворожі, як два антитіла.
Нас любов поміж вулиць зустріла,
Поміж сірих будинків
Із сумними очима —
Така незворотня і така невловима,
Палка наче сонце,
Як повінь нестримна.
Від неї і гаряче,
й трішечки зимно.
Вона суцільна протилежність,
Вона — розведені мости.
Вона — омріяна залежніть,
Крізь сотні років самоти.
Ми з тобою дві різні планети,
І стежки — паралельні прямі.
Ти, як світло, в суцільній пітьмі,
Поміж сірих людей
Із пустими очима —
Така непідвладна і така нескорима,
Тендітна як мрія,
Як сонце жадана.
Здається, реальна
Й водночас — омана.
Вона суцільна протилежність,
Вона — розведені мости.
Вона — омріяна залежніть,
Крізь сотні років самоти.
Вона — далека Аеліта,
Відкритий космос на Землі.
Під час зими шматочьок літа,
Серед каміння — кришталі...
червень 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2017
автор: Артем Богуславський