Наточи мені голку – ніжно болітимуть шви
Із плеча уздовж берега далі до болю і крику
Замість тисячі слів і слідів ти мені помовчи
Намовчи мені ніч – бездонну, далеку і дику
Нагостри мені меч – доторкнутися рук і межі
Зимна сталь повертає свободу рукам і поривам
Замість зашморгу – тіло цілують слова і ножі
Замість присмаку крові – присмак любові і диму
Спопелиш дике тіло? Залишиш на вістрі меча?
Над наточеним лезом натягнуте жмутом волосся
Добігає твій час ... Балансує на схилі плеча
Біла вм’ятина болю – все решта напевно здалося...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743349
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2017
автор: Оля Бреславська