Посміхнися, благаю, крізь сльози,
Не для когось – для мене. Будь сильним!
Фотоспалахи – блискавок дози.
Червоніє за кроками килим:
Серце кров`ю стікає від болю –
Багряніє емоцій доріжка.
Ти самотньо прямуєш юрбою –
Голос натовпу – внутрішня тиша.
Посміхнися....
Слугою овацій
Ти не є! Ти не був і не будеш!
Наче триста сміливих спартанців
Відсіч боєм даєш пересудам.
Що говорять, напевне, ти правий ,
Не важливо! Вони за межею
Розуміння – їм просто цікаво,
Чом мене називаєш своєю.
Посміхнися – чуттєво та щиро:
Лицемірству – "Гарбуз" а не "Оскар".
Відчуваю тебе я підшкірно,
Але сплін твій – важкий надто посаг.
За лаштунками снів та ілюзій
Нам з тобою не стрітись ніколи:
Не знайомі, далекі, не друзі –
Кожен ходить по власному колу.
Посміхнися – спини ці потоки.
Хай у погляді грає веселка.
Ти на сцені. Поглянь – ось твій "Оскар":
Я – близька і водночас далека.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2017
автор: Серафима Пант