СОНЕТ 13
Зійдеш колись таки на мій Парнас.
Тебе скупаю в ямбі та хореї.
Твій строгий профіль і п’янкий анфас
Наповню пахом білої лілеї.
Лиш мур звали, яким ти оточив
Свій світ, в якому місця я не маю.
Ножа сталеве лезо заточи,
Убий дракона, що мій день з’їдає.
Поки ще можеш оком барви брати
І вухом звук, як квітку джміль, гойдати,
Вогонь горить в зіницях, не загас –
Даруй смичок моїй самотній скрипці,
Хай зазвучить, аж обшир стане дибці.
Як дар безцінний збережу цей час.
СОНЕТ 14
Як дар безцінний збережу цей час,
Коли зведе нас доля наодинці.
На повну гучність блюз ввімкну чи джаз,
Прийму з теплом усі твої гостинці,
Серед яких безцінний, звісно, ти –
Твоя душа, звитяга, розум, сила.
Тобі перечитаю всі листи,
Які в поштову скриньку не впустила.
Ілюзії зітру у порошок,
Вина не вип’ю з дорогих пляшок,
Рожеві вийму з окулярів скельця –
Не казка це, у домі ти стоїш.
Мене своїм коханням напоїш.
Для уст моїх – живильне ти джерельце.
СОНЕТ 15
Для уст моїх – живильне ти джерельце,
Незгасний серця ти мого огень,
Коріння, що насичує стебельце.
Ти висвітлиш колись для мене день.
У Моршині, в Стрию я чи у Львові,
Тебе гойдаю думанням щомить.
Ти генами уже у моїй крові.
Із пам’яті нічим тебе не змить.
Зійде зоря, котра нам шлях освітить.
З тобою я біду зігну у ріг.
Мине зима, теплом заграє літо,
Освятиться любов’ю мій поріг.
Зійдеш колись таки на мій Парнас.
Як дар безцінний збережу цей час.
Це вінок сонетів - 15 віршів. Мій перший вінок сонетів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)