Сни

Я  хотіла  б  ніколи
Не  знати  тебе,
Але  ти  вже  став
Загадковим  візерунком  
У  заплутаному  мереживі  
Моїх  спогадів.
Хотіла  б  ніколи  
Не  чути  твоїх  віршів,
Але  твій  голос  
Заблукав  у  лабіринтах  
Мого  волосся.
Я  озираюсь.
Намагаючись  стерти  
З  коридорів  днів  
Тінь  твоєї  усмішки
Я  чекаю  ночі
Бо  вона  не  стирається.  
Тому  щодня  
На  холодній  підлозі
Я  босоніж  ріжу  сни  
Ножицями  реальності,  
І  вікна  здригаються  
Від  мого  погляду.
Я  знаю  
Що  тебе
Не  існує.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2017
автор: Марина Мара