Завжди подобайся тільки собі,
Тільки собі, моя Дівчинко, чуєш?
Хай все життя миготить в голові
Це дивне речення. Поки гартуєш.
Поки гартуєш характер буття,
Те, в чому жити тобі аж довіку.
Поки існують в тобі почуття,
Поки в межу не поставили віху.
Навіть якщо ти гарніше за всіх
Завжди комусь будеш не до вподоби.
То ж пам’ятай – друг найкращий то сміх,
Не одягай за життя ти жалоби.
Завжди для когось ти будеш сміттям,
Саме для тих хто у ньому зростає,
Їх не торкнеш ти душі каяттям.
Знаєш, від них навіть доля тікає.
Але в житті будуть люди такі
Для кого ти станеш зіркою в небі.
Саме такі десь в душі боязкі
Можуть насправді служити потребі.
Завжди шукай ти дорогу свою.
Тільки свою, моя дівчинка мила,
Там заховав Бог і долю твою
Щоб ти збагнула у чому ж та сила!?
Завжди подобайся тільки собі,
Тільки собі, моя Дівчинко, чуєш?
Люди насправді душею сліпі
І багатьох з них, на жаль, не врятуєш!..
25.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743566
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.07.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко