Розгубився за вітром видно
Кольорові колись, сірі пастелі.
Було добре, та не колоритно.
Чи тому не жовтогарячі марелі?
Прозорі думки, прозорі шалі,
Колись хотілось вирушити нам
У вже не потрібні нікому далі
Аби хоч там натворити бедлам.
Мабуть таке джерело віскі
Десь тут витікає сірий будень,
На кольорове немає мізків.
А я як і ти, звичайний мудень.
Поштурхаю пальці між струн
Чи то гітари, чи нервів чи душі
І зіграю так свій кращий сум
За кольором, за тобою. Тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743582
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.07.2017
автор: Rocusan