А що життя, кажуть -« Зернина щастя»,
Бачу повсюди, зроста безнадія,
Це почуття, повзе немов прокляття,
У людей страх, де глянь трагічні дії.
А де ж ті мрії, що буде благодать,
Горять надії, не лишають сліду,
А хіба можна від олігархів ждать,
Де ж справедливість, від того абсурду?!
Що зараз коїться у нашій раді,
Одне базікання, як на базарі,
Із мікрофоном, наче на параді
Кореспондентам дають коментарі.
Брешуть, що жити всі будемо краще,
А в магазинах справжнє обкрадання,
У очі нагло гляне – позорище,
Коли закінчаться людські страждання?
Майдан, події, а зараз йде війна,
До нас,аж вереск -вже прийшла реформа,
Хочу спитать, кому потрібна вона?
Кажуть, як важче, потім буде норма.
Вкраїнців ли́шиться лиш половина,
На жаль, поїдуть, до Європи радо,
Чужина спалить, ті життя – зернини,
І скрізь напишуть - це сталося чудо.
Життя - то днина золота. Нас вчили,
Мати й татусь, рідну землю любити,
Яструби чорні, чому оточили?
Чому посміли її так зганьбити?
Червень 2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2017
автор: Ніна Незламна