Будеш сьогоднi моєю нiчною оманою?
Щоби вiд тебе знайшла тiльки попiл на ранок я.
Келихом випитим, на полотнi волосиною?
Думкою, що не впiймати у небi осiнньому...
Вiтер у бiлi мережива хмари заплутує...
Хочеш сьогоднi побути моєю отрутою?
Вироком, присудом, миттю до страти i милiстю,
Щоби могла я вiдчути безодню - i виплисти.
Я не просила, нiколи у вiкна не плакала...
Хочеш побути моєю останньою краплею?
Тим, хто розправить хребет i заллє в погляд олово.
Хто пiдведе двiстi двадцять до серця схололого.
Тим, хто прийдешнiх вiддiлить залiзними гратами.
Тим, хто надiю вiдпустить словами крилатими.
Тим, хто зiпне мою душу на гнiв, як на милицi...
Та не лишайся.
Бо пострiлом станеш в потилицю.
Юлiя Холод
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2017
автор: Юлія Холод