Стих брязкіт шабель,
Лиш чути крики та стенання,
Вже чорні круки над побоїщем кружать,
Немає ординцю на перемогу сподівання,
Бунчук і меч - відзнаки влади ханові
До ніг покладені зблизь гетьмана лежать .
Орда розбита і розсіяна по полю,
Козацький переможний клич над полем залунав
Безсилий хан пониклий головою
В нестямі свою долю проклинав.
Туман ранковий сонечко будило,
Останнього братка порубаним знайшли.
З грудей стікала тонка крові цівка,
Помилуй Боже і гріхи земні йому прости.
Бач, відчайдушний був козак – рубака,
Один лежав по серед купи з десяти,
Рубав відважно, та загинув неборака,
Те, що герой, зумів всім довести.
Життя своє козак віддав за Україну,
За честь козацьку, за родинний край
За землю, за свободу, за родину
Він клятву їм давав, - його чекає рай
Небожа душу ангели легенько підіймали….
На Божий суд на крилах понесіть.
Прощались з вбитими ,низенько голови схилили:
Прощайте братчики , за все Господь простить.
В Козацькі шаблі - в них влилася ваша сила,
Вони згодяться молодим, коли наступить мить.
Землі остання шапка, на курган- могилу,
І православний хрест, як вартовий стоїть.
Там тризну правили ,свічки горіли,
Читав заупокійну диякон в тишині ,
А над курганом зорі миготіли,
Козацькі душі відлітали від землі.
Гнув вітерець ковил – траву до долу,
Там, в небесах, кружляли сиві два круки,
А я лежав, та слухав їх розмову
Про давнину, що канула в віки.
Читай ,шукай в історії правдивість сину,
Відчуй душею, серцем що в минулому було,
Як цінувати треба зараз матір Україну,
… Частинку часу присвяти свого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743737
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 27.07.2017
автор: Викчер