Метро.
Що це?
Дорога життя...
Кого?
Тіней...
Тіні чекають...
Тіні йдуть...
Один за одним...
Натовп...
Я тут, я поміж тіней...
Вони штовхаються і поспішають.
Хвиля тіней несе мене,
Несе течією в місце,
Місце призначення мені невідоме.
Прагну зупинитися і перевести подих,
Розвернутися і побачити де я.
Зрозуміти чому я тут і для чого.
Вмить розумію, що шляху назад немає,
І залишається рухатися вперед.
Вперед з тінями,
Вперед поміж тінями,
Вперед як тінь, як вони.
Йду вперед, знаю куди,
Все має бути добре,
Вперед до мети.
Кинувши погляд назад,
Затамовую подих
І ноги відмовляють мені...
Натовп тіней суне,
А я не маю права спинитися,
Мушу йти далі вперед.
Назад шляху немає,
Позаду хвиля тіней,
Яка затопче своїми ногами,
Знесе своєю масою...
Йди вперед... Йду...
Не зупиняйся... Не зупиняюсь...
Борись за життя... Хочу жити щасливо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743780
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.07.2017
автор: Інге Ярова