Ніч яка місячна, зоряна, ясная
і невеличкий мороз.
Трохи зажди ще, хатинко нещасная,
вибач: у бабці склероз.
Знову забула зв'язати шкарпеточки,
й раптом настала зима...
Пальці вже змерзли (звичайно, не літечко),
знаю: я винна сама.
Ти не лякайся , що ніженьки курячі
взимку замерзнуть в снігу.
Буду в'язати, старанно працюючи
(хай і зігнуся в дугу).
Вдягнеш шкарпетки й ночами холодними
будеш стояти, як пан.
Я ж роздобуду ще викрійки моднії
й вив'яжу стильний жупан.
Більш не злякають вітри з хуртовинами:
пічечку ще затоплю.
Люба моя дерев'яна хатинонько,
як же тебе я люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743831
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 28.07.2017
автор: Денисова Елена