Все коливається від світла до пітьми,
І вдень холодні висихають роси,
І мчать роки шаленними кіньми,
І срібло сивини вплелося в коси.
І ввись на крилах хочеться злетіть
Та лікувати душу почуттями,
Крилами світ від горя затулить,
Згубити голову і знов прийти до тями.
Що, безрозсудність – діло молоде?
Й кохають палко тільки навесні?
Я бачила, як папороть цвіте,
Та всі скарби відкрилися мені.
Той скарб не в блиску золотих монет,
Не в шумі сурм і владі над світами...
Читаю долі й осені сонет,
Лікую свою душу почуттями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743973
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2017
автор: Олена Бокійчук