Така не випадкова випадковість
Мене з тобою знову зіштовхнула.
Про це тоді життя писалась повість,
Та й доля якось дивно підморгнула.
Хитався маятник років поволі,
Хтось старшав, а другі мудріші стали...
Чи все робила з власної я волі?
Чи може мною, як на скрипці, грали?
До праці стать, вкладати в справу душу,
Від задоволення і втоми засинати...
Але не те мабуть робити мушу,
Бо що ж мені знов заважає спати?
У мудрості життя своє коріння,
І випадок – завжди закономірність.
То сходить вчинком сіяне насіння,
Розв’язує математичну рівність.
Як вкласти в математику тривоги?
В закономірностях і знаках не згубитись?
Веде за руку доля у дороги,
На помилках примушує учитись...
Розгонить ранок дим осінніх марень,
Про щось сумне мені бурмоче повість.
І зустріч ця. І ціла купа вражень...
Така не випадкова випадковість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743974
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2017
автор: Олена Бокійчук