Закони всесвіту не обійти.
Що ми посіяли, те пожнемо.
Тож мої любі сестри і брати,
Погляньмо-но, що з вами ми їмо:
Тіла таких, як ми, істот живих,
Сестер молодших наших і братів.
Невже не усвідомлюєте ви,
Що то наш брат, що жити він хотів?
Усесвіту закони кажуть, що того,
Хто вбив або найняв убивць, уб’ють.
Невже не зрозуміло вам, чого
До нас війною вороги ідуть?
Так кажуть всі писання, всі святі:
«Не вбий!» Невже не чули ви цього?
Але ми вбивством живемо. Ми ті,
Закони всесвіту каратимуть кого.
В нас розум є і совість. Люди ми.
Розважливі ми люди, а не пси.
Великі в нас, проникливі уми.
Тож, брате, поміркуй, що ти їси.
Щоб зараз зупинити рух війни,
Ми не словами, а життям своїм
Рішуче маємо сказати: «Ні!
Не вбивця я. Нікого я не їм».
[i]Із циклу віршів 2014 року "Хлібне поле і неба блакить" www.PetroRuh.com/2014.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743980
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2017
автор: Петро Рух