Я так довго усе будувала,
Я жила лише тим, що творила.
А сьогодні усе зруйнувала,
Я сьогодні мости підпалила.
Я була не в собі тої миті,
Весь мій світ руйнувався назавжди.
Ми давно вже з тобою не діти,
Але ти не сказав тої правди.
Я так довго усе це терпіла,
Я так довго в надії чекала.
Це життя не могла зрозуміти,
І так сліпо, так сліпо кохала.
Та змінилося все тої миті,
Коли серце від болю стискалось.
Я зруйную цілу планету,
Яку разом ( здалось) будували.
Я сьогодні відкрила очі,
Бо так сліпо і довго спала,
Я ненавиджу всі ці ночі,
Де я душу тобі віддала.
Я зруйную мости між нами,
Підпалю ці прокляті сваї.
І піду, вже чужими світами,
Хоч куди маю йти не знаю...
І нехай вітер все відносить,
Я давно вже тебе не чекаю.
Хоч душа як дитина просить,
Але я вже дійшла до краю...
НАДІЯ КИШЕНЯ 20.07.2017.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2017
автор: КОЛЮЧКА