Крапля

Вечір  починався  як  мрія.
Ресторан.  Столик  зі  свічками.  Розкішне  сервірування.  Сліпуча  люстра  у  залі.  І  музика,  жива  і  надихаюча.
Двоє  за  столиком  зустрілися  поглядами,  втопилися  одне  в  одному,  не  помічають  навколо  ні  розкішної  позолоти,  ні  сліпучого  сяйва.
Хіба  Їй  трішки  хотілося  б  півмороку,  але  з  ним  добре  й  так,  Він  хотів  зробити  приємне,  а  зустрічі  так  не  часто  трапляються.  Не  складалося.
Та  сьогодні  все  для  них.  Особливий  день,  особливий  привід,  спільна  таємниця,  що  додає  гостроти  відчуттів.  Мить,  розтягнена  у  часі,  простір,  що  замкнувся  для  двох.
Напівшепіт  запинає  завісу  за  ними,  офіціант  вже  давно  приніс  замовлення  і  зник.  Тільки  дотики,  тільки  запах  і  тремтіння  свічі.  Тільки  музика.  І  ніч  не  прийде.  Вечір  застигне  в  бокалі  вина,  як  сонячні  широкі  мазки  на  бузкових  хмарах.
Хто  сюди  прийде?  Світ  не  зможе  знайти  їх  тут,  надійно  заховалися,  так  старанно  готували  втечу.
І  чому  тільки  сіли  біля  вікна?  Чому  завчасу  розбилася  казка?  Двері  відчинилися  і  впустили  третього,  розлюченого  і  готового  на  безумства.
Двоє  зчепилися,  і  не  звернули  увагу  на  Неї,  її  слабкі  спроби  розборонити.  Бурю  не  зупиниш.
Тільки  гострий  лікоть  зачепив  бокал  і  Скинув  на  білу  скатертину.
І  крапля  вина  криваво  червоніла  на  полотні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2017
автор: Траяна