Дріботіння бігу,
дріботіння почерку —
слабко б'є, хвилюється,
мов стрілка тонометра,
моє дихання.
Крила нічного метелика
затисни спочатку одне,
потім друге,
тонкий шар перегною
залишивши на подушках пальців.
Затисни їх сильніше
й розірви надвоє,
зронивши, мов шмаття,
в пітьму.
Останні хвилини —
кадри-діафільми.
Чи ти знав,
що смерть пахне паленою плівкою
і вівсяною кашею?
Убий мене двічі
і для тебе я умру
на біс,
мов Христос.
Убий мене двічі,
щоб, коли падав у ніч,
падав у ній,
крізь щільне покривало темряви
чув оплески,
що вростають корінням
в дріботіння
бігу
почерку
серця
і крил.
Бо наприкінці ми завжди чуємо
їх шелест.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744054
Рубрика: Верлібр
дата надходження 30.07.2017
автор: Лажневський