[i]Переклад з російської
мови вірша 1959 року
Бориса Олексійовича
Чичибабіна[/i]
Я бачив Крим без покривала.
Він був мов висохла ріка.
Там сонце гори зігрівало,
Але безжалісна рука
Там учинила люте горе.
Населені колись оті
Благочестивим людом гори
Безлюдні стали і пусті.
Була весна. Скрізь трави, квіти.
І тихо шепотів прибій.
Везли татар в вагонах звідти.
Мов, це за зраду і розбій.
Їх всіх від мала до велика
Заслав, обмовив, розтоптав
Той необмежений владика,
Що зведено на п’єдестал.
Там все поперейменували.
Ніхто щоб правду не згадав,
В брехні її всю поховали.
Не пощастило і садам:
Сади татарські були дивом,
Отож їх вирубали всі,
Щоб всі забули, як щасливо
Жилось там у старі часи.
Вогонь не приховати димом.
Татар, чий дух там скрізь сіяв,
Приректи на життя без Криму —
Мов без Росії росіян.
Тож повернімо чесно й прямо
Ті землі тим, вони чиї.
Є на Радянській владі пляма —
Ми стерти маємо її.
[i]Із циклу віршів 2014 року "Хлібне поле і неба блакить" www.PetroRuh.com/2014.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744057
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.07.2017
автор: Петро Рух