Біжать віка і летять літа,
А історія все та.
Знову зрада до нас прийшла,
Страждання і горе нам принесла.
Частину людей вона полонила,
Кажуть, що країна не мила.
Хочуть себе вони якось назвати,
Чужому царю хочуть слугувати.
Та шо, забули, шо так вже було,
Шо вже поринали ви в багно,
Самі ж землю свою топтали,
А потім на ній від голоду й помирали.
Чи хочете ви повернутись в пітьму,
Синів віддавати на чужу війну.
Милостиню у царя просити,
І далі землю свою гнобити.
Чому ж історію ви не читали,
Що ті кати тут уже панували.
І солдати чужі нас мордували,
Рідну землю нашу обкрадали.
Зрада та не одна іде,
Є у неї коріння міцне.
Коріння те зі сходу росте,
Неспокій і розруху всім несе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2017
автор: Oleks