В полях продовжується літо,
в безкрайніх травах і лісах,
хитає вітер сонцем підігріті
високі трави на полях.
Скошені трави у стіжечках,
у полі складені стоять
і над потічком серед поля
дуби молоді височать.
Їм тут комфортно в полі
смугою щільною рости,
мостилися біля потічка,
де вільний вітер і хмари.
Дубочки інший лист читають,
цікавого що віднайдуть?
Миті життя вони знаходять,
а може щось своє знайдуть?
Читайте миті ті, дубочки,
вітром відправлені листи,
чи ті листочки долітали?
Нехай читають ще дубки.
Вони іще щось пригадають
і дивляться на життя мить,
воно складніше, ніж гадаєм,
але завжди ним варто жить.
Нам варто жити й сподіватись:
краще іще попереду бринить,
не забувати працювати,
миті щасливими зробить.
Миттєвості складуть години,
із ними дні отак пливуть,
ростуть дубочки серед поля,
корінням землю тримають.
8.07.2017.
Фотографія автора.
Івано-Франківська область.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744117
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.07.2017
автор: Светлана Борщ